Сестра Єлисавета Олена Яворська, ЧСВВ народилася 3 червня 1928 року у с. Дора (зараз м. Яремче) Івано-Франківської обл. в селянській родині, де було шестеро дітей. Закінчила 5 класів на відмінно, але не продовжила навчання через неспокій у зв’язку із Другою світовою війною. Належала до Братства Матері Божої Неустанної Помочі та до Апостольства молитви. З дитинства читала багато духовних книжок, молилася різні Акафісти, Молебні, Вервиці, ходила на Службу Божу, приймала Святі Тайни, співала в церковному хорі, мала велику любов до Ісуса Христа.

Відчула поклик до служіння Господеві у спільноті Сестер Чину Святого Василія Великого і вступила до монашої спільноти на кандидатуру в Івано-Франківську 14 січня 1960 року. Того ж року на Облечинах, які уділив Преосвященний Владика Василь Величковський, ЧНІ, Олена прийняла монаше ім’я Єлисавета. Магістрою Новіціяту, який проходив на той час у Зимній Воді, була м. Йосифа Ісопенко. Перші Обіти Господеві с. Єлисавета склала 14.01. 1962 р. у с. Зимна Вода. Чин Вічних Обітів уділив 7 липня 1966 року Преосвященний Владика Василь Величковський, ЧНІ. Період підпілля не був перешкодою для с. Єлисавети та Сестер з її монашої спільноти провадити молитовне життя. Кожного року перед празником Преподобної матері Макрини відбувалися реколекції. Сестри збиралися на спільні молитви, дні духовної віднови.
Сестра Єлисавета дуже допомагала отцю Михайлу Косило – ректору підпільної духовної семінарії, яка діяла в Дорі – її рідному селі. Неодноразово її шукали і вона була змушена ховатись то на цвинтарі, то в інших місцях. Сестра випікала просфори і приносила їх до отця, а отець роздавав їх священикам; також співала по домах, де підпільно збиралися вірні, Літургії, похорони, шлюби. Готувала дітей до Сповіді і Святого Причастя. Супроводжувала співом та своєю молитвою тих, які приймали Святі Тайни Хрещення і Миропомазання. Приводила священиків до хворих і вмираючих. Часто їздила з отцями у навколишні села та проводила катехизацію для дітей. Як це було характерно у час підпілля, цілими ночами молилася спільно з людьми Хресні Дороги, Акафісти, Молебні, Вервиці у той час, як вірні приступали до Сповіді і Пресвятої Євхаристії. Проводилася велика праця з вірними в підпіллі. Була, як згадувала сама с. Єлисавета, домашня Церква, ревність та святість вірних і священиків. Але Сестра підкреслювала, що вистояти вдалось тому, що Божа доброта змилосердилась над нами.
Після виходу з підпілля с. Єлисавета залишилася проживати у с. Дора у своїй родинній хаті, і далі провадячи своє глибоке молитовне життя. Багато людей приходило до Сестри, просячи її про молитву. Сестра жила дуже убого, її єдиним багатством був Господь. У цьому завжди переконувалися Сестри, спілкуючись з нею та час до часу відвідуючи її. Вона завжди була життєрадісною.
Сестра Єлисавета Яворська відійшла у вічність по небесну нагороду 26 квітня 2017р.Б.. Похоронена на цвинтарі у її рідному селі на Івано-Франківщині.

Вічна їй пам’ять!