Євангеліє від Матея 25, 35-40

Улюблені Господом,

Ще перед сотворенням світу Бог побачив кожну з нас у своєму серці і запрагнув, щоб ми жили. У своєму часі покликав нас по імені до конкретної країни, до конкретного міста чи села і до конкретної сім’ї. Не питав нас, де Ти хочеш народитися, або яку сім’ю хочеш. Сам вибрав якраз ту найкращу для нашого спасіння. А що більше, полюбив нас особливим способом і вибрав для себе і в своєму часі покликав до Чину св. Василія Великого. Його уста вирекли Твоє і моє ім’я... Давцем покликання є БОГ, а Його досконалим наповненням є СИН, який показав вірність в любові і правді до кінця. А Св. Дух нас очищує вогнем своєї Любові, і відновляє в нас правдивий образ і подобу. Це чудово, що Господь є присутній в нашому покликанні Троїчним способом.

З волі Божої в спільноті творимо одне тіло, котрого головою є Христос, коли нас сестри не буде об’єднувати любов - дотик св. Духа в одне, тоді кожна з нас буде жити свій спосіб життя, вже не те, що є миле Богові і служить спільним потребам. Любов перестає нас об’єднувати тоді, коли сходимо з дороги, губимо мету і на першім місці вже нема Господа, там стоїмо ми, наша кар’єра, матерія чи хтось інший. Як на першому місці буде БОГ, все в нашому житті буде на своєму місці!

Стосунок з Богом є все в тройці: Бог - я - друга людина. «Любов не шукає свого» 1 Кор 13, 5. Самі не можемо рости. Ми люди з того світу і не з того світу, в тій дорозі є потрібне.:

1. Пізнати себе, якість нашого життя, у світлі Божого Слова побачити себе так, як нас бачить БОГ. Бачити себе в реальності ( таких, як ми є) не в ідеалі (які маємо чи хочемо бути).
2. Прийняти себе, що ми є чудовим Божим задумом, який Бог виткав в часі.
   1. Прийняти других сестер біля мене, бо друзів собі вибираємо, але сестер ні, сестер вибирає Господь і вони є потрібні для нас, якраз такі, які вони є.
3. Переживати радість з того, що Господь покликав нас для себе і для інших біля нас.
4. Дякувати Богові безперестанно за все.

Життя в спільноті родиться там, де є щире прощення, любов і милосердя.

Ювілейний рік Божого милосердя є часом для всіх нас, щоб ми контемплювали Боже Милосердя. Воно перевищує кожну нашу обмеженість і освітлює темноту гріха, щоб ми стали правдивими свідками. Ісус є Той, Хто нас єднає в одно. Наше життя стає ТЕОФАНІЄЮ - об’явленням Бога, Його Любови, якої плодом є милосердя. Як ми, Ти і я перестанемо горіти Божою Любовю, душі біля нас будуть помирати від зими і холоду.

Всі будемо суджені з того, що ми зробили для Ісуса голодного, нагого, недужого, ув’язненого. Шукаймо Ісуса самітнього, який живе біля нас, навіть в нашому домі, укритий в кожній сестрі. Шукаймо Його між тими, яких зустрічаємо сьогодні і робім їм те, що Ісус робить нам...Щодня стараймося зробити багато доброго, щоб нам одного разу Син Божий не сказав, що маємо руки чисті і серце чисте, але пусте....

Господь любить нас безмежно, незважаючи на те, які ми є, в якій позиції. В цій притчі про останній суд Господь нас запрошує, щоб ми також навчилися від Нього любити безмежно людей, поки маємо час. Бо любов до інших - буде критерієм останнього суду.

Віра, Надія і Любов дають сенс життю і смерті. Віра і Надія закінчують свою роль в годині смерті, тільки Любов є трансендентна - тільки вона переступає смерть, тобто діла любові і милосердя.

Поспішаймо любити і бути милосердними поки маємо час, щоб зустріти Ісуса милосердного. Бо в годині смерті зустрінемо Його справедливого суддю, який кожній з нас віддасть за нашими заслугами.

Один польський поет Jan Twardowsky говорить: „Поспішаймо любити людей, бо так скоро відходять і лишаються по них тільки старі мешти і глухий номер телефону.

Коли приятелі люблять себе взаємно, один живе в серці другого. Бажаю кожній з нас, щоб ми жили в серці Господа і розливали Любов і Милосердя на всіх.

Запитай себе:

1. Хто є в твоєму житті на першому місці?
   1. Ти є свідома великого дару уряду, чи ти є свідома великої відповідальності за кожну сестру перед Богом?
   2. Чи Ти є милосердна?
   3. Скажи собі:

Хто буде милосердний, як не я?
Коли, як не тепер?