Наша єдність у різноманітності проявляється в нашому єднанні в одному Чині Папського права та в нашому спільному правилі життя КЕНОТИЧНА ДОРОГА. Наша різноманітність є джерелом подиву і благодаті, а також і запрошенням до зросту і переображення. Наша спільна і одночасно відмінна спадщина, наша приналежність до різних народів і Церков свого права творять скарб, який лише Бог вповні розуміє та запрошує нас брати участь з радістю у цій єдності та різноманітності. Наші служіння є багатогранні та впливають на життя народів на чотирьох континентах, які спілкуються десятьма різними мовами.
Наше поле праці включає ті завдання, які є традиційними, і ті, які є новими. Для нас, Сестер Василіянок, освіта в усіх її видах є тим даром, який даруємо тисячам дітей, молоді й дорослим, почавши від далекої Австралії, через Європу до північної та південної Америки. Утиски та непроголошена війна вимагають нових способів служіння травмованим сім’ям і численним родинам, покаліченим війною.
«Причастя Святого Духа» робить нас здатними жити у спільноті, яка не є досконалою, але намагається ласкою Божою жити Євангельським способом життя. Причастя – це глибоке переконання, що кожна людина є наділена Богом гідністю і неповторністю. Святий Василій пригадує нам, що дари, якими ми обдаровані, є дарами для спільноти. Тоді, коли ділимося, дари моєї співсестри стають моїми, а мої – належать їй.
Співпраця між Провінціями зростає. Провінції діляться сестрами, а також і ресурсами. Відчувається потреба одні в одних та є усвідомлення, що у співпраці ми будуємо Царство Боже. Головні Настоятельки на Поширеній Раді ділилися прикладами співпраці не лише між Провінціями, але також із мирянами.
Тому, Господь звертається до нас словами пророка Єзекиїла "Слово про царів і провідників народу" (Єзекиїл 34: 1-6):
«Овець моїх не пасли, слабих не підсилювали, недужих не гоїли, ранених не перев'язували, розбіглих не завертали, загублених не шукали, розсипались – стали здобиччю звірів; блукають; ніхто їх не шукає».
Так говорить Господь Бог: Сам я буду дбати за моїх овець і буду їх доглядати.
Іван 10: 1-16
Ісус – добрий пастир. Вівці слухають його голосу. Кличе він овець на ім'я і виводить їх. Йде попереду них - вівці слідують за ним, бо голос його знають.
Кажу вам: Я - двері для овець. Я - двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться.
Я прийшов, щоб мали життя. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця,і життя своє кладу я за моїх овець.