Церемонія складення монашої Професії Довічних обітів є давньою. Вона символізує повне вмирання для світу. На третьому антифоні сестри зі запаленими свічками супроводжують сестру до солеї перед царські врата.
Коли вони ідуть, хор співає тропар Зіслання Святого Духа: «Благословенний ти, Христе Боже наш, що рибалок премудрими появив, пославши їм Духа Святого,ними ти полонив вселенну, Чоловіколюбче, — слава Тобі!»
Прийшовши перед солею, Сестра робить три великі поклони і лягає хрестом, а хор співає тропар: «Обняття Отця відкрити мені поспішись: Грішно моє прожив життя, но на багатство невичерпне Твоє гляджу щедрот Твоїх Спасе, нині збіднілим моїм не погорди серцем, до Тебе, Господи, в покорі кличу: Згрішив, Отче, на небо і перед Тобою, спаси мене!»
Після тропаря Сестра підводиться і клякає, а Cвященнослужитель запитує:.
«Чому прийшла, Сестро, вдруге, припадаючи перед цим Святим Жертовником?»
Сестра відповідає: «Бажаю чернечого життя, Високопреподобний Отче!»
Священик далі питає: «Чи бажаєш скласти Вічні Обіти Богові і стати членами Сестер Чину Святого Василія Великого?»
Сестра відповідає: «Так, з Божою допомогою, Високопреподобний Отче!»
Священик встає і проголошує: «Направду святе і добре діло ти вибрала, але чи виконаєш його? Бо, добрі вчинки зусиллям здобуваються і терпінням довершуються. Відчини своє серце, Сестро, і послухай Господнього голосу: “Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені і Я облегшу вас. Візьміть ярмо моє на себе і навчіться від мене, бо я лагідний і покірний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. Ярмо бо моє любе і тягар мій легкий.“ (Мт. 11) Сам Спаситель, разом зі своєю Матір’ю, ангелами та святими, приходить сюди, щоб почути відповідь на поставлені тобі запитання, щоб як прийде судити живих і мертвих, винагородити тебе не за те, що ти будетеш обіцяти, а за виконання твоїх Обітів…»
По завершенні питань і відповідей сестра, поклавши руку на Євангелії, яке подає священнослужитель з престолу, обіцяє дотримуватися до смерті трьох монаших обітів та перебувати в Чині Сестер Святого Василія Великого і підписує формулку Довічних Обітів.
На знак вмирання для світу сестра лягає хрестом і її накривають чорним полотном, а діти посипають пелюстками з квітів. Хор співає про повернення блудного сина до батьківського дому: «Пізнаймо, Браття, таїнства силу: від гріха, бо до батьківського дому, прибувшого блудного сина, предобрий Отець зустрів поцілунком, і знову привертає пізнання своєї слави, і таїнственне для вишніх споготовляє весілля, заколюючи тельця угодованого, щоб ми гідно співжили: і з Отцем чоловіколюбним - споготовником, і з славним споготуванням - Спасом душ наших.»
Після того співають похоронні стихири: «Блаженні непорочні в путі, що ходять у законі Господнім. Спаси, Господи, душі рабів твоїх. Блаженні, що зберігають свідчення його, всім серцем шукають Його. Добрий для мене закон уст Твоїх, більш, як тисячі золота і срібла. Руки Твої створили мене і збудували мене. Бо якщо б закон Твій не був моїм поученням, загинув би я у смиренні моїм. Повік не забуду уставів твоїх, бо в них оживив Ти мене. Жива буде душа моя і восхвалить Тебе, і присуди Твої поможуть мені. Я заблукав, як овеча погибле, шукай раба Твого, бо я заповідей твоїх не забув».
Після завершення стрихир сестра встає. Крім інших символічних предметів сестра приймає нагрудний хрест та обтучку, на знак свого обручення з Господом і пригадку про вірність Христові, який покликав до тісної злуки зі своїми співсестрами.