Провінції
/images/banners/Sliders/Confirm_uk.jpg

Історія

Друга світова війна принесла зі собою немало змін територіяльних і політичних, які спричинили переміщування населення майже у всіх країнах Європи. Ті зміни відносилися до населення Східної Галичини, де проживали і працювали Сестри Василіянки.

Комуністична влада Совєтського Союзу позбавила Сестер права до навчання у своїх школах, до спільнотового життя у своїх монастирях, а монастирські матеріяльні добра сконфіскувала і призначили до своїх цілей. Наприклад, монастир у Львові на вул. Потоцького, 95 замінила на Лісотехнічний інститут, а монастир у Івано-Франківську -  на школу і міську бібліотеку. Сестри, примушені залишити свої монастирі, переживали непевність, загрозу позбавлення волі, часті ревізії і т.п.

На території Польщі існував монастир Сестер Василіянок у Перемишлі, вул. Каспровича, 5, заснований 1902 року. Був він філіяльним домом яворівського, автономного монастиря (Перемиська єпархія). Сестри вели у ньому  інтернат для дівчат греко-католицького обряду. У 1945 р. існування того монастиря було непевне, а Сестрам загрожувало ув’язнення, а навіть зіслання у Сибір. Тоді мати Василія Сивч у порозумінні з о. Павлом Пушкарським постаралася про приміщення трьох сестер (Моніка Федевич, Єлисавета Моцяк і Маргарета Боднар) у монастирі сестер Венедиктинок – самаританок  у Самарії біля Варшави у серпні 1946 р.

У перемиському монастирі залишилася одна сестра (Діонізія Мізимчук) і Сестри зі Згромадження Сестер Францішканок Родини Марії, яких разом із сиротами прийняла до нашого монастиря вищезгадана мати Василія Сивч.  Вона сама, як громадянка Югославії виїхала з Польщі до Василіянського монастиря в  Югославії.

У 1962 р. комуністична влада Польщі безправно забрала монастир і призначила його на дитячий будинок (Dom Dziecka).

Рік 1958 є дуже важливим роком в історії Провінції Сестер Василіянок у Польщі. Сестри, розкинені по цілій країні (Перемишль, Самарія, Любань, Тарнів, Варшава), завдяки Отцям Василіянам, особливо отцю Павлові Пушкарському і отцю Родіонові Барабашеві зорганізували василіянську спільноту, а першою настоятелькою стала мати Онисима Шушкевич, призначена на цей уряд о. Пушкарським, колишнім візитатором Сестер Василіянок у Яворові.

Боже Провидіння подбало про місце проживання для новоствореної спільноти. 07.07.1958 р. виїхали сестри Уршулянки з Любомєжа до Німеччини. Вроцлавський Архиєпископ, а пізніше Кардинал Болеслав Комінек передав Сестрам Василіянкам поуршулянський монастир  з городом і полем в Любомєжу.

Тут від 07.07.1958 р. знайшли дах над головою сестри, які дотепер скиталися  по різних місцевостях Польщі, Словаччини, України, а навіть Сибіру. Господь поблагословив ту спільноту, зголосилися нові монаші покликання. У 1958 р. вступили три кандидатки, наступного року також три. Вроцлавська Архиєпископська Курія канонічно ериґувала новіціят. Першою магістрою новичок стала мати Маркіяна Войнаровська.

Генеральна Курія Сестер Чину Святого Василія Великого в Римі затвердила Делегатуру Сестер Василіянок під покровом Святого Хреста у Польщі. Делегатура нараховувала тоді 16 сестер (10 професок, 3 новички, 3 кандидатки), які проживали у чотирьох спільнотах, а саме: Любомєж – 11 сестер, Любань – 2, Перемишль – 1, Варшава – 2. Не мала ані одного власного дому. Монастир в Любомєжу був власністю Вроцлавської  Архиєпископської  Курії.  Апостольська праця сестер виглядала ось так:

- катехизація дітей римо-католицького обряду,

- праця в костелі (захристія) і лікарні.

Праця в земельному господарстві була підставою утримання сестер у Любомєжу. Сестри мали також утримували домашню господарку- домашніх тварин.

Від 1960 р. сестри почали новий рід апостоляту  - працю у Державному Домі Суспільної Опіки для Неповносправних Дітей у Яновіцах Вєльких, повіт Єленя Ґура, як опікунки і медсестри. У 1962 р. там працювало 7 сестер.

У 1971 року внаслідок зросту членів Делегатура Сестер Василіянок була піднесена до статусу Віце-Провінції.

1974 рік був зламним та благословенним роком в історії Сестер Василіянок у Польщі. Сестри почали навчання релігії дітей у Греко-Католицьких парафіях на прохання отців парохів:  в Пасленк 1974 р. Б. просив о. Іван Яремін, в Пєнєнжно 1979 – о. Конрад Яцків,  Шпротава, Пшемків 1979 – о. Іван Мартиняк, пізніший - митрополит Перемисько – Варшавський. Для покращення умов катехитичної праці та завдяки фінансовій допомозі Блаженішого Кардинала Йосифа Сліпого закуплено помешкання у Пасленку 1979 р. До того часу с. Агнета Галамай доїжджала на катехизацію з Варшави поїздом кожної суботи. Сповняючи волю Його Блаженства Кардинала Йосифа Сліпого, закуплено дім у Горлицях 1983 р. Б.. По закінченні ремонту і пристосування на монастир сюди перенесено осідок Провінції.

У Ювілейному Святому Році 2000, дня 11.02, коли Церква урочисто святкувала Ювілей Хворих  - померла мати Онисима Ольга Шушкевич у Горлицях, проживши 95 літ життя, у Чині – 72, перша настоятелька і Основниця Провінції Святого Хреста Сестер Василіянок у Польщі, ісповідниця віри та визначна Василіянка.

У 2001 року Провінція нараховувала 20 сестер (16 професок, 3 юніористки і 1 новичка) мала 4 власні доми (Горлиці, Варшава, Пасленк і Перемишль). Сестри проживали у 6–ох спільнотах, а саме:  Горлиці – 7 сестер, Варшава – 3, Перемишль – 4, Пасленк – 2, Пєнєнжно – 2, Кентшин – 3.

Апостольська діяльність Сестер Василіянок у Польщі була такою:

- навчання релігії у школах і парафіях  - 8 катехиток, 467 учнів, 18 парафій.

- праця у парафії – захристія, прибирання церков, прання, печення просфори, шиття церковних риз.

- реколекції для дівчат греко-католицького обряду.

Основним апостолятом Сестер Чину Святого Василія Великого є прослава Господа Бога через Святу Літургію, псалмодію (церковне правило) і євангельський спосіб життя та апостольську діяльність згідно з потребами Святої Церкви.

This website uses cookies to improve your experience.

By closing this banner, scrolling through this page or by clicking on any element You consent to the use of cookies.

We'll assume you're ok with this, but you can opt-out if you wish.