Обитель у Вишнівчику була однією з філій Словітського монастиря. Про цей дім маємо небагато свідчень. Про його заснування згадано у 1923 році. Сестри провадили сиротинець та приватну школу. До 1939 року при обителі у Вишнівчику також був садочок. Однак з приходом більшовиків він перестав функціонувати. Служіння Сестер відновилася у 1944 році, але наприкінці 1946 р. державна влада заборонила діяльність монастиря у Вишнівчику.
За час відсутності Сестер у приміщенні монастиря була сільська школа.
З 1994 року Сестри почали справу клопотання про повернення будинку, який було повернуто у власність Сестер Чину Святого Всилія Великого у 1996р.
Коли Сестрам повернули приміщення, воно було у дуже занедбаному стані... У 1999 р. правлячий єпископ-ординарій Тернопільської єпархії владика Михаїл Сабрига,ЧНІ освятив відбудований Святопокровський монастир.
Основним обов’язком Сестер є молитва, а також катехизація дітей та молоді у сусідніх селах: у Вишнівчику, в Зарваниці, в Гвардійську, в Сапові, в Котузові. Також сестри випікають просфору, працюють в Марійському Духовному Центрі “Зарваниця”, в парафіяльному храмі та в колегіумі для дівчат “Знамення”.