З 25 вересня по 25 жовтня с. Назарія Михайлюк, ЧСВВ , Генеральна дорадниця та секретарка, на прохання Протоігумені Сестер Василіянок Провінції Пресвятої Тройці м. Даниїли Винник, ЧСВВ та за благословенням Архимандрині м. Дії Стасюк, ЧСВВ проводила розписи підкупольної частини монастирського храму Введення в храм Пресвятої Богородиці Сестер Василіянок в місті Житомирі, де зібралася група Сестер Василіянок, бажаючих допомогти в цій справі.
Кожна людина, отримавши від Бога своє перше покликання – до життя, через творення земних речей, прагне виявляти творчий потенціал, закладений в ній Творцем і таким чином співтворити з Господом, прямуючи до вічності, до безграничних вимірів. І хоч обтяжена страхом «стара людина» в кожному, обмежує нас у вічному стремлінні «творити з Богом новий світ», прагнення доторкнутися вічних джерел свого внутрішнього потенціалу та вийти поза межі страху незнання – перемагає. Так народжується і кожен день відроджується наново та поступово здійснюється наше перше покликання до життя, яке невіддільне від покликання – «творити разом з Богом» чи «співтворити світ», або ж «співпрацювати з Творцем».
Оце первинне покликання до творчості, виявленої для слави Божої, зібрало групу Сестер Василіянок з різних куточків світу і України у Святоведенському жіночому монастирі в місті Житомирі. Кожна відчула і пішла за покликом, щоб долучитися до внутрішньої дійсності життя Бога в собі та її виявити. На перешкоді стояли різні страхи. Для одних це було упередження: я це ніколи не робила, для інших – минулорічний досвід, що це дуже трудомісткий і виснажливий шлях, а для декого елементарні страхи – вийти на риштування на висоту 10 метрів і там працювати. Проте, який страх людина не може подолати довірою до Господа – свого Творця і Спасителя?
Після тижневого підготування, вимірювання, обговорення композиції, кольорів та технік розпису підкупольної частини, процес поволі почав відображатися на стінах храму. Кожна сестра відчула своє місце в мозаїці взаємної допомоги та молитовного духу сприяння одна одній в процесі розписів. Господь відкривав невідомі дари однієї сестри для інших, заторкував болючі струни почуттів обмеженості кожної. Посеред цілоденної праці одна поруч одної Бог упокоряв людські амбіції щоденною втомою та глибокою потребою практикувати внутрішній мир, щоб передавати його іншим. Такий, наче б то звичайний процес кожної спільнотової, колективної праці, є базовим і для спільної справи на Божу славу – розпису церкви.
Поволі на стінах почали появлятися різні кольори, викликаючи емоційне забарвлення настрою оточуючих. Ще заздалегідь допомагати в розписах зголосилася с. Романа Гутник, ЧСВВ, яка якраз повернулася з місійної праці в Провінції Христа Чоловіколюбця Сестер Василіянок в Америці. Сестра з радістю допомагала замірювати, планувати композиції, прокладала фони. Разом зі с. Михаїлою Кіндрою вона малювала рослинність та ангелів. Їм допомагала с. Єлисавета Варніцька, ЧСВВ. Сестра Євстахія Романчук, ЧСВВ малювала дванадцять апостолів в барабані куполу між вікнами, а с. Маргарета Гутник, ЧСВВ – місцева настоятелька, помагала їй в оформленні рослинності. Крім Сестер Василіянок, які працювали над розписами, на заохочення і заклик парафіянки Марії Кулінич, з трепетом долучилися миряни - Наталія Кулінич, Віра Бочелюк та Наталія Драч, як також Антоній Сидорук- колишній учень іконописної школи «Одигітрія» при цьому ж монастирі.
Дякуючи Божій ласці, молитвам багатьох людей та старанням сестер за місяць вдалося розписати купол зі зображенням Христа Пантократора, проробити орнаментоване тло, між вікнами зобразити 12 апостолів, а в нижній частині барабану - Софію – Премудрість Божу в небесній славі.
Щиро віримо, що розписи даного храму послужать для вірних заохоченням та запрошенням до небесної дійсності, яка щоденно відбувається на Божественній Літургії у цьому храмі та залишається присутньою в їхніх серцях настільки, наскільки вони вірою здатні відкритися до неї.
Інформацію про це також можна знайти за посиланням
