У неділю 29 квітня 2018 року у монастирській каплиці Христа Царя в Осієку, Хорватія, Провінція Архангела Михаїла, склала довічні обіти Мирослава с. Теодозія Мостепанюк.
Божественну Літургію очолив доцент кафедри Святого Письма Нового Завіту Католицького богословського факультету в Загребі митрофорний протоієрей Тарас Барщевський у співслужінні з вікарієм Крижевецької єпархії у Боснії і Герцеговині Мирославом Кернишиним та осієцьким парохом о. Любомиром Стурком.
У проповіді о. Тарас пояснив значення символіки обітів як відречення від світу та поєднання з Христом, що відображено й у євангельському читанні Неділі самарянки. Ця жінка, як наголосив проповідник, відчуваючи спрагу, перебуває у пошуках сенсу життя – і не знаходить. Проте зустріч з Христом, розмова біля криниці цілком перемінює її життя і, покинувши тепер вже непотрібний глечик, вона приводить до Ісуса численних людей.
Напередодні цієї події о. Тарас у духовній науці, базованій на четвертій главі Послання до Ефесян, поділився із сестрами роздумами щодо монашого покликання. Бути покликаним – це мати ім'я, мати сенс. Відповідаючи на голос Христа, ми самі стаємо його голосом у цьому світі, стаємо людьми надії, чесноти, яка сьогодні не особливо популярна. Коли часто говориться, що все котиться до гіршого, ми у Христі покликані нести надію, що Бог є, що Він присутній серед нас, що цей світ – в Божих руках. Часто цій єдності надії перешкоджає наша неспроможність прийняти інакшість іншої людини, зокрема іншої співсестри у спільноті. Проте саме завдяки цій інакшості ми є частинками прекрасної картини, незбагненної гармонії Божого задуму.
Прикладом багатства, що виростає з інакшості є Провінція святого Архангела Михаїла в Осієку, що об’єднує греко-католиків Хорватії, Боснії та України, досвід діаспори та нового покоління українців. На перехресті цих культур виникло монаше покликання с. Теодозії Мирослави Мостепанюк, що народилась 9 березня 1986 року у с. Староміщина Тернопільської області в Україні у греко-католицькій родині. Під час навчання в Інституті філології КНУ ім. Шевченка познайомилась із сестрами василіянками Провінції святого архангела Михаїла з Хорватії, які мають у столиці місійний дім. Закінчивши університет, 2008 року виїхала на новіціат до Хорватії, де склала перші обіти 1 травня 2011 року у матірньому домі в Осієку. На згадку про те, що її покликання зародилось на київських схилах, сестра вибрала ім'я на честь святого Теодозія Печерського, засновника спільнотного монашого життя в Україні. Під час юніорату сестра Теодозія закінчила Катехитичний інститут Католицького богословського факультету у Загребі, служила у спільнотах Осієка та Прнявора (Боснія і Герцеговина).
Про своє покликання сестра засвідчує: «Цих перших десять років монашого життя стали для мене великим Божим даром, сильним свідченням, що Господь є живий, що Він доторкнувся до мого життя, перемінив його. Дякую Богові за дар життя, за покликання бути любленою, бути щасливою і за покликання в покликанні – до монашого життя. Дякую всім за численні молитви, за великодушно дарований час, досвід і підтримку».
с. Еммануїла Вішка ЧСВВ
