22 жовтня 2017 року, відзначивши свій 90-літній Ювілей життя, на 60 році монашого покликання, упокоїлася в Господі Сестра Йоанна (Ірина) Кордуба, ЧСВВ з Провінції Пресвятої Тройці, Україна.
Сестра Йоанна Ірина Кордуба, ЧСВВ народился 5 жовтня 1927 року в м. Тернополі у багатодітній сім’ї рільників, де було 4 дітей, з який Ірина була найстаршою. Батьки – Михайло та Філомена – ще змалечку прищеплювали дітям любов до Бога і людей. Ще малою дівчинкою, коли бачила, як ішли до церкви на молитву монахині, питала себе, чому вона не має покликання, чому Ісус її не покликав Собі на службу. З цим питанням навіть прийшла до священика, і він їй порадив молитися, щоб Господь дав Свого світла у цій справі.
Маючи дар до науки, Ірина успішно навчалася в школі та в Тернопільському медичному училищі. У зв’язку зі скрутним матеріальним становищем у сім’ї Ірина влаштувалася бухгалтером у міську лікарню. Але оскільки Ірина відмовлялася вступати до комуністичної партії, незважаючи на велику кількість пропозицій, обіцянок, розмов, проведених керівництвом на цю тему, її звільнено з роботи.
Добре знаючи Блаженного о. Василія Величковського, Ірина відкрила йому своє серце та виявила бажання вступити до монастиря, адже знала Сестер, які вже на той час підпільно жили як монахині в Тернополі. Владика схвалив її рішення. 27 вересня 1957 р.Б. вона вступила до монастиря Сестер Чину Святого Василія Великогоу Львові та стала першою кандидаткою, яка прийшла до спільноти Сестер в Тернополі у роки підпілля. Директоркою під час постулянтури, як і під час Новіціяту, була м. Соломія Чичула. Під час Облечин 27 квітня 1958 року Ірина прийняла монаше ім’я с. Йоанна. Перші Обіти Господеві в Зимній Воді склала 27 квітня 1960 року, а Вічні Обіти – 28 квітня 1962 року на руки Бл. о. Василія Величковського. Добре знаючи с. Йоанну, Вл. Василій Величковський попросив, щоб вона час до часу приїжджала до Львова та розповідала про життя Сестер. Вона вела статистику приходу нових кандидаток, а згодом була відповідальною за їх формацію. Також розповсюджувала духовну літературу. За порученням Вл. Василія Величковського переписала 5 примірників (200 сторінок) Правил і Конституцій Сестер ЧСВВ для нововідкритих монастирів.
Життя у роки підпілля було нелегким, с. Йоанну також переслідували. КДБ вело з нею бесіди про священиків УГКЦ, намагалося різними способами дізнатися їхні прізвища та інші дані. Але с. Йоанна, ласкою Божою, вистояла і не зрадила ні Бога, ні людей.
Разом із Сестрами не опускала духовних вправ, молитви. Брала участь у реколекціях, які провадив як о. Василій Величковський – духовний провідник с. Йоанни, так і інші священики. Як у роки переслідування, так і після виходу УГКЦ з підпілля, готувала дітей до першої Сповіді і Святого Причастя, навчала катехизму. Працюючи медичною сестрою в обласному фізкультурному диспансері, згодом як статист у Тернопільському міському пологовому будинку та медсестрою в дитячому будинку, не одній душі принесла Бога в її життя і навчила Його любити та своєю молитвою огортала всіх, хто того потребував. Дуже цінувала своє покликання і дякувала Господеві за цей неоціненний дар. Ось як сама с. Йоанна написала про дар покликання: “Покликання до монашого стану – це дуже велика ласка, яку не всім Господь Бог уділяє. Він пригортає нас Своєю любов’ю до Себе”.
Після виходу з підпілля с. Йоанна залишилася проживати із сестрою в родинній хаті в м. Тернополі, але час до часу приходила до монастиря на спільні молитви та духовні вправи.
По вічну нагороду відійшла до Господа 22 жовтня 2017 р. Б., похоронена на кладовищі в Тернополі.
Вічна їй пам’ять!