Некролог
/images/banners/Sliders/Confirm_uk.jpg

с. Павлина Ярослава Гуль, ЧСВВ народился 15 лютого 1928 року в с. Нове Село Любачівського повіту (тепер Польща). Батьки - Іван та Єва - були практикуючими католиками, тож і свою доньку виховували у релігійному дусі, прищеплюючи їй любов до Бога. Ярослава була здібною до науки і закінчила 7 класів польської школи, але не продовжила навчання, оскільки помер батько, а мати тяжко захворіла.

У 1945 році родину Гулів переселили на Україну в с. Баворів Тернопільської області. У житті Ярослави відкрилася нова, нелегка сторінка. Було важко на новому місці проживання, на номому місці праці - у колгоспі. Єдиною радістю та утіхою Ярослави була молитва, участь у Божественній Літургії та прийняття Святих Тайн.
У час підпілля УГКЦ храм у селі, де жила Ярослава, закрили. Тому вона слухала Службу Божу по радіо. Пізніше до села почав приїжджати до своїх знайомих о. Василь Каролаз, який відбув 10 років каторги в Сибірі за віру. Він підпільно служив Божественні Літургії, уділяв людям Святі Тайни, записував бажаючих до Братства Серця Христового. Ярослава також стала членом цього Братства. Дуже користала із Святої Тайни Сповіді, яку часто приймала із рук о. Василя. А одна з них була незабутня. Під час Сповіді о. Василь запитав її: "Чи будеш вірною Ісусові до смерті?" Вона відповіла: "Так, буду вірною".
Приїжджаючи сповідатися до о. Василя, Ярослава часто бачила кілька жінок, які також приходили сповідатися, але вона не знала, хто вони такі. І тільки згодом виявилося, що то були Сестри Василіянки.
Одного разу о. Василь сказав с. Сильвії Салук, щоб вона розказала Ярославі дещо про монаше життя і запитала, чи не захоче вона приєднатися до монашої спільноти. На перші слова, як згадувала с. Павлина (Ярослава), вона завагалася зі страху, що не зможе виконати монаших обов'язків, бо і своїх мала багато. Але серцем вона відчула, що то говорить не с. Сильвія, а сам Христос. І вона не змогла Йому відмовити, хоч би які там труднощі її не чекали.
14 січня 1975 року вступила до монастиря Сестер Чину Святого Василія Великого у Тернополі. Директоркою під час постулянтури, як і під час Новіціяту, була м. Марія Ворощак. Під час Облечин 11 липня 1975 року Ярослава прийняла монаше ім'я с. Павлина. Перші Обіти склала Господеві в Терноплі 21 вересня 1977 року, а Вічні Обіти - 21 вересня 1982 року у присутності м. Юлії Зеленої.
с. Павлина проживала з мамою та доглядала її до смерті. Але приїжджала до Сестер, щоб разом молитися, брати участь у реколекціях. На Літургії їздила до Тернополя, оскільки в селі не було відкритої католицької церкви. Через це люди вважали її за якусь сектантку, адже не знали, що вона їздила до Сестер. Але с. Павлина на це не зважала.
З 1992 року Сестра належала до спільноти Сестер монастиря Христа Чоловіколюбця в Тернополі. Крім молитви, її основним обов'язком було випікання просфори, що вона робила сумлінно майже до кінця свого життя.
По вічну нагороду відійшла до Господа 27 лютого 2018 р. Б. Похоронена на кладовищі в Тернополі.

Вічна їй пам'ять!

This website uses cookies to improve your experience.

By closing this banner, scrolling through this page or by clicking on any element You consent to the use of cookies.

We'll assume you're ok with this, but you can opt-out if you wish.