Зустрілася з Богом лицем в Лице та пішла по вічну нагороду с. Макра 5 березня 2020 р.Б.
Сестра Макра Марія Байко народилася 27.05.1924 р.Б. в с. Яблониця Польська Березівського р-ну Краківської обл. (тепер Польща) в господарській родині, де батько Микола та мама Пелагія виховували її разом із 4 братами у християнському дусі. Закінчила 4 класи, бо у селі не було інших класів, а їздити до школи в районний центр не було коштів, оскільки, коли Марії було 6 років, помер її батько, і мама сама виховувала дітей. Коли у 10-річному віці Марії почав наривати палець, мама відвела її до римо-католицьких Сестер в монастир, щоб вони її полікували. Мама розказала дочці, що Сестрами є дівчата, які посвятилися Богові. І з того моменту Марія також захотіла так посвятитися Богові, і ця думка її ні на мить не покидала.
В період німецької окупації, коли Марії було 17 років, священника з парафії, куди вона ходила до церкви, арештували. Його у парафіяльних справах почали заміняти оо. Василіяни. Тож вона стала просити отців, щоб їй допомогли вступити до монастиря. Але це були тяжкі часи в історії. Незабаром прийшли більшовики і в 1945 році родину переселили в Одеську область. Проте, там був голод, то ж родина Байко переїхала в м. Бережани до родичів і там оселилася. Марія навчилася в’язати светри і з того виживала.
В час підпілля Марія брала участь у Божественній Літургії, яку священники служили по хатах. Одна із її знайомих належала до ІІІ Чину Францисканців. Маючи велике бажання служити Господеві, Марія також вступила до ІІІ Чину в 1962 році. Одного разу, коли поїхала до катедри у Львів до Сповіді, о. Смаль запитав, чи не хотіла би вступити до монастиря. Отримавши ствердну відповідь, за деякий час привів Марію на розмову до Вл. Василія Величковського. Після розмови Владика познайомив її із Сестрами Василіянками в Тернополі. І ось настала щаслива днина в житті Марії, як сама згодом свідчила с. Макра (Марія). 01.08.1965 р. її прийнято до спільноти Сестер Чину Святого Василія Великого в м. Тернополі. І цим вона дуже тішилася. Під час Облечин 19.10.1965 р.Б., які відбулися в Зимній Воді біля Львова, Марія прийняла монаше ім’я – с. Макра. Магістрою під час Новіціяту була м. Соломія Чичула. Перші Обіти Господеві с. Макра склала 19.10.1967 р.Б., а Вічні Обіти – в 1975 р.Б. на руки м. Ірини Янович в Тернополі.
Після вступу до монастиря с. Макра переїхала до Тернополя. Однак у монастирі не було місця, тож вона жила окремо у невеличкій хатинці. Часто приходила до Сестер на спільні молитви, духовні вправи, реколекції, науки. Як свідчила свого часу с. Макра, одного разу до хати ввійшов один енкаведист і спитав, чи вона молиться. Вона відповіла, що так, на що він відповів їй: “Молися далі і нікого до хати не впускай”. Великою потіхою і радістю було для с. Макри те, що їй дозволили тримати вдома Найсвятіші Тайни і вона могла щодня приймати Господа Ісуса до свого серця.
Хоч с. Макра жила окремо від Сестер, але завжди про них дбала та допомагала. Саме вона забезпечувала Сестер хлібом, бо працювала на хлібозаводі. Одного разу, коли вона йшла із зміни та тримала в руках 2 хліби, хтось із співробітників пожартував з нею: “І коли Ви з’їсте цей хліб?”(адже вона була низенька ростом). А Сестра відповіла, теж жартуючи: “Цей – на вечерю, а цей – на сніданок.”
У пам’яті Сестер с. Макра залишилася прикладом монашого життя, прикладом терпеливості, радості, працьовитості, покори і молитви. Особливою її чеснотою була любов та довіра до Бога. Його вона любила всім серцем і з нетерпінням чекала зустрічі з Ним. Навіть “сварилася” з Ним, коли помирали Сестри, а її Господь ще залишав: “Чи не любить вже мене? Чи забув за мене?”
Похоронена на цвинтарі біля наших Сестер в м. Тернополі.
Вічна їй пам’ять!