Для сестри Мері Грейс Великий тиждень 2020 року мав стати порогом її переходу до життя, якого вона так прагнула. Її останні слова до с. Рут, Протоігумені, були: «Я хочу піти до неба». У післяобідній час Великої середи, 8 квітня 2020 року, її бажання здійснилося. Раніше цього тижня вона прийняла Святу тайну Єлеопомазання, і таким чином добре приготувалася до зустрічі з Ісусом, якому присвятила 63 роки свого життя.
Сестра Мері Грейс (Меріон) народилася в Данморі, штат Пенсильванія, в родині покійних Джона і Мері Маргарет (Лесько) Скубан. Вона вступила до Чину Сестер святого Василія Великого у греко-католицькій церкві Пресвятої Богородиці в Тейлорі, Пенсильванія 1 жовтня 1957 року, а професію довічних обітів склала 25 серпня 1963 року у присутності покійного Преосвященного монс. Василя Смочка.
Як сестра василіянка, с. Мері Грейс, була залучена до різноманітних служінь. Вона працювала в домі матері Макрини (Mt. Macrina Manor) ліцензованою практичною медсестрою (LPN), надаючи безпосередню медичну допомогу, а згодом ведучи медичну документацію. Вона також служила при греко-католицькій семінарії, в Домі молитви св. Макрини, працювала вчителькою на заміні. У монастирі протягом кількох років вона виконувала служіння в захристії, а також піклувалася про здоров’я сестер, працювала в канцелярії та інших служіннях.
Останні роки життя вона провела в будинку матері Макрини (Mt. Macrina Manor). Там вона, доки вистачило її сил, брала участь у Божественній Літургії та інших службах, призначених для духовного живлення та віднови мешканців дому. Не можна забути і її щоденну молитву на вервиці. Серед іншого, сестра просила, щоб вервицю, на якій вона молилася, дали їй з собою в її останню мандрівку.
Сестра залюбки брала участь у заходах, які відбувалися у Домі: вона була постійною учасницею ранкового недільного хору, а також ніколи не пропускала гру в бінго. Вона завжди спішила подякувати усім, хто відвідував її, з усмішкою та словами «Спаси, Господи!»
Ось які роздуми записала сестра після завершення духовної віднови: «Господь – мій пастир... Він піклується про мене та про мої потреби краще, ні ж я сама. Неймовірно, яку велику любов до мене Він має! За це я безмежно йому вдячна. Це дає сенс і мету моєму життєвому шляху... Завдяки цьому я знаю, що глибоко закорінена в Його любові.» Ці думки, висловлені сестрою з самого серця, найкраще показують її життя! Тепер вона насолоджується ще повнішим життям у небесному відпочинку.
Коли сестру Мері Грейс принесли до каплиці у вівторок Світлого тижня, радісне «Христос воскрес» супроводжувало її. Богослужіння розпочалось Воскресним каноном. Усі двері іконостасу були відчинені і здавалося, що це також небесні ворота відчинені, щоб привітати сестру Мері Грейс. Отець зазначив, що після візитів до неї, він завжди почувався піднесеним і ближчим до Бога. Молитва Ісуса «Не моя, а твоя нехай буде воля», - стала також молитвою сестри. Отець підсумував, що такою повинна бути і наша молитва, оскільки Божий план завжди більший, завжди кращий від нашого плану.
Відходу сестри Мері Грейс до вічності передуваа смерть її батьків та трьох братів, Джона (Елеонора), Ендрю (Джулі) та Джозефа (Кея). Вона була останнім членом своєї найближчої родини.
Божественну Літургію у монастирській каплиці у четвер 14 квітня відслужив приватно о. Єронім Боцко, капелан монастиря. Через обмеження коронавірусу публічного прощання не було.
Нехай Бог дарує своїй слугині сестрі Мері Грейс вічную пам’ять у блаженному успінні!