Власністю спільноти Сестер Василіянок дім у Милошовичах (тепер хутір Береги) став з 1928 р., коли подружжя Петро і Марія Винар, власники ґрунту і будинку в Милошовичах, через нотаріально завірений договір передали сестрам василіянкам з Львівського монастиря, що на вул. Зибликевича 30, землю, на якій були розміщені хата, стайня та стодола. Сестри прийняли цю земельну ділянку з будинками і зобов’язалися утримувати та доглядати до кінця життя подружжя фундаторів. В 1931 році родиною с. Анни (Параскевії) Луцків монастиреві подаровано ще ділянку біля землі, яка вже належала Сестрам. І через деякий час монастир придбав ще поле, яке межувало із монастирською територією.
14 липня 1937 було посвячення наріжного каменя під будову монастиря в Милошовичах. А 8 жовтня 1938 р. відбулось посвячення новозбудованого монастиря і каплиці.
До 1946 р. при монастирі відбувалася катихизація дітей, і влітку сестри провадили дитячий садок. Але в 1946 році радянська влада ліквідувала монастир і створила там будинок для перестарілих одиноких людей. Каплицю перетворили на санітарний вузол.
У 2001 році сестрам повернули будинок і 15 серпня 2004 року преосвященний владика Ігор Возьняк, ЧНІ звершив чин посвячення відновленого монастиря Преображення Господнього.
Як колись, так і тепер будинок використовується для реколекцій, днів молитви, відпочинку, господарської праці. Сестри займаються ручною працею: виготовленням трав’яних чаїв, доглядом пасіки, розведенням домашньої птиці та кролів, виготовленням воскових свічок, плетенням чоток. На даний час задіяно 3 га поля, на яких щорічно міняють посів. Засівається овес, жито, пшениця, кукурудза, садиться картопля та багато інших культур. Також велика ділянка землі засаджена полуницею, смородиною та лікарськими травами, з яких виготовляють чаї.
Щорічно реколекційний дім відвідують різні групи: студенти УКУ, військові капелани, скаути, молодіжні спільноти, діти «Віра і світло», монахи і монахині різних згромаджень і багато мирян.
В тихій щоденній праці, молитві та посвяті Сестри продовжують своє служіння на Божій ниві для добра Церкви та Божого люду, як теж на благо всього українського народу.