..нас об’єднала усіх чужина. Ми плачемо разом і радієм, і все ми ділим пополам…
(З вірша Іванни Мищишин)
6 листопада 2016 року три сестри Василіянки з Генерального Дому, що у місті Римі, розділили радість і тугу, молитву і рядки поезії, пісню й гостинність, якими оточили Іванну Мищишин перші члени новоствореної громади УГКЦ у м. Тарквінія.
У п. Іванни свято, вийшла в світ перша збірка її поезій «Журавлина доля». Саме цього дня всі запрошені на презентацію книги українки-заробітчанки могли в повноті пережити все те, що переживають тисячі жінок, яких доля змусила, з любові до своєї сім’ї, працювати на чужині.
«Все співала і співала жінка-емігрантка,
доленька її гірка, бо заробітчанка,
залишила рідну землю, у світ подалася,
від щасливого життя вона відреклася.
(з вірша «Заспівала українка пісню солов’їну»)
с. Назарія Михайлюк, с. Іринея Філіпович та с. Магдалина Витвицька, разом з координатором спільноти «Матері в молитві» в Італії п. Лідією Викович, з п. Олександра Герман, бр. Марком Яворським, ЧСВВ, та братом семінаристом Ігорем Ільницьким, стали делегацією, що прибула на святкування з м. Риму.
Програму свята укладала сама п. Іванна, добра християнка, для якої все, що робимо, робимо з Господом і на Його славу. Свято розпочали Літургією, яку відслужив о. Роман Скрипнюк, (Папська, українська колегія св. Йосафата в м. Римі), сповідав душпастир громади мм. Тарквінья і Вітербо о. Григорій Джала, Товариство св. Андрія. Після завершення богослужіння п. Ліда розповіла про вже пройдений паломницький шлях копії ікони «Милосердя двері», яку привезли зі собою для почитання матері в молитві. Ця українська ікона з міста Ярослава (сьогодні Польша) в цей рік є особливо шанована, так як Святіший отець Франциск, Папа Римський обрав її як символ для церемонії відкриття ювілейного року Божого Милосердя. Історію ікони, її духовну і мистецьку цінність представила учасникам свята с. Назарія Михайлюк, ЧСВВ, асистент капелана спільноти «Матері в молитві» в Італії.
Молитва єдина від мам України
Поборе все зло, піднесе з руїни,
Знесімо ми руки до чистого неба,
І Бог нас послухає, дасть, що нам треба.
(З вірша «Молімся, мами України»)
Розпочалася презентація книги. Навпереміну з тужливими і радісними рядками поезії п. Іванни, яку зачитували учасниці свята, звучала українська пісня у виконанні хору жінок церковної громади УГКЦ м. Вітербо. п. Іванна жила і працювала раніше у цьому славному історичному містечку, була активною учасницею церковного життя, там залишила багато друзів. Переїхавши у м. Тарквінія, зробила все можливе, щоб згуртувати українок навколо церкви і зареєструвати громаду. п. Іванна мама, мама яка молиться і працює, за її старанням, молитва об’єднує і матерів-заробітчанок у м. Тарквінія.
Історію пише місто мале,
Сьогодні запише тебе і мене.
Як священика Василя ми зустрічали
І першу Літургію українську розпочали.
(З вірша «Місто Тарквінія»)
Ось так, теплий, хоч дощовий, творчий і духовний вечір на березі моря в м. Тарквінія, об’єднав людей, що походять з різних областей України, священиків, монахинь і вірних, молодих і старших, чоловіків і жінок, навколо пережитої поезії жінки-заробітчанки, що вийшла друком. Після смачного почастунку ми їхали додому, а відгомін рядків все ще звучав у слід відбиваючись ехом у нічній тиші.
Роки пройдуть і дні пройдуть,
А цього дня нам не забуть,
Як тут, в далекій стороні,
Бог об’єднав нас в чужині.
(З вірша «Місто Тарквінія»)
с. Магдалина Витвицька, ЧСВВ
